Міхал Томаш Камінські: “Європарламент може посприяти у відкритті європейських дверей Україні”

Ми хочемо допомагати Україні, але я думаю, що й сама Україна вкрай зацікавлена в оновленні своїх стандартів і поступовому приведенні їх до стандартів ЄС. Переконаний, що це піде лише на користь Україні...

За свої неповні 38 років депутат Європарламенту від Польщі Міхал Томаш Камінські вже багато чого встиг досягти у політичному житті як своєї країни, так і об’єднаної Європи. Вже з 1996 року він – депутат польського Сейму, а з 2004-го – року вступу Польщі до ЄС – депутат Європарламенту. Після виборів 2009-го Міхал Камінські очолив у Європарламенті групу Європейських консерваторів та реформістів. Він – один з друзів України, який цілеспрямовано відстоює ідею членства України в Європейському Союзі у майбутньому. Про сучасний стан відносин України та ЄС, а також про перспективи їх розвитку після чергових президентських виборів в Україні пан Камінські розповів в інтерв’ю “УНІАН”. Наша розмова відбулася одразу після візиту до Брюсселя Віктора Януковича.

УНІАН: Міхал, як Ви оцінюєте візит пана Януковича до Брюсселя? Деякі аналітики вже встигли назвати його чудовим. На вашу думку, чи вдалося новому українському Президенту озвучити тут ті месиджі, на які від нього чекала Європа?

М.Т.К.: Мені здається, найважливіше полягає в тому, що пан Янукович, як новий Президент України, саме Брюссель обрав для свого першого закордонного візиту. Це, на мою думку, дуже чітко демонструє, що нове керівництво України хоче продовжувати проєвропейську політику. Думаю, це дуже гарний сигнал. Звичайно, є ряд запитань, в тому числі економічних, які на сьогодні є складними, і, ви знаєте, найголовніше, чого очікують політики в Європі, – це економічна та політична стабілізація в Україні.

Думаю, ми не будемо рухатися вперед у відносинах Україна-ЄС без цієї стабілізації. І щоб не казали про пана Януковича, тут багато хто, в тому числі і я, сподіваються, що він стане людиною стабілізації ситуації в Україні, і це, на мою думку, дуже важливо зараз. Мені здалося, що він під час свого візиту якраз і привіз цей месидж – месидж стабілізації, месидж нормальних відносин з ЄС і, звичайно, ми розуміємо також, нормальних відносин з Росією. Можу запевнити: жоден розумний чоловік в Європі не очікує від України конфліктів з Росією, а навпаки, ми очікуємо, що Україна житиме мирно з Росією. Хоча ми, особливо ті, хто є друзями України, бачили особисто, що дуже часто не з вини української сторони ці відносини були, скажімо так, не найкращими.

УНІАН: Не зважаючи на ваш оптимізм, ми водночас констатуємо досить суттєве розчарування людей, як в конкретних політиках, так і в цілому в політиці. Про це свідчать, в тому числі, результати голосування в другому турі, коли третина виборців не прийшли на дільниці, і значна кількість висловилася проти всіх. Наскільки така ситуація є нормальною, можливо, з урахуванням польського досвіду?

М.Т.К.: Я би сказав так, що найбільша різниця між Польщею та Україною в цьому плані полягає в тому, що в Польщі спочатку 1990-х років існував консенсус всіх політичних сил, незважаючи від того, чи праві, чи ліві, - консенсус щодо нашого напрямку руху до ЄС та НАТО. Це ніколи в Польщі не піддавалося ревізії навіть в ході передвиборчих кампаній. Всі були згодні, що Польщі потрібно було бути і в ЄС, і в НАТО. І тому, оскільки це ніколи не було проблемою всередині країни, були лише технічні проблеми, які потрібно було вирішувати або з НАТО, або з ЄС, тому, звичайно, досить складно порівнювати Польщу та Україну. В Україні, як ми знаємо, це дуже суттєва розподільча лінія для суспільства.

Але, не вдаючись до оцінок внутрішньої політики України (це, зрештою, не моя справа), я би хотів сказати, що ми, ті, хто вважає себе друзями України і хоче допомагати українському народу рухатися в бік Заходу, ми вважаємо, що місце України – саме в Європі. Для нас дуже важливо, щоб новий Президент спробував побудувати такий проєвропейський консенсус в українській політиці. І якщо йому це вдасться, це стане переламним моментом. Знаєте, навіть польські колишні комуністи, такі, як екс-Президент Александр Кваснєвські, ряд прем’єр-міністрів, які колись були членами Комуністичної партії ще за радянських часів, вони від самого початку сильно підтримували цей напрямок на Захід, і нам, полякам, це дуже допомогло.

УНІАН: Якщо говорити про двосторонню співпрацю, то Президент Єврокомісії Жозеф Бар розу дуже чітко дав зрозуміти, що ЄС готовий допомагати Україні, але лише в обмін на реформи...

М.Т.К.: Тут я можу знову повернутися до польського досвіду. Я вважаю, що членство Польщі в ЄС – це дуже великий успіх для нашої країни. Але членство в ЄС і співробітництво з ЄС – це не лише допомога, і не лише кошти, які ідуть з Брюсселя, але також дуже важливий для благополуччя країни процес досягнення європейських стандартів всередині країни. Тому я цілком підтримую позицію пана Баррозу. Ми хочемо допомагати Україні, але я думаю, що й сама Україна вкрай зацікавлена в оновленні своїх стандартів і поступовому приведенні їх до стандартів ЄС. Переконаний, що це піде лише на користь Україні в довгостроковій перспективі. Знаєте, я був автором доповіді по Україні, і тоді я зустрічався з представниками польського та європейського бізнесу, які працюють з Україною. Так от, якщо казати відверто, то ті люди, які мають бути зацікавлені у вступі України до ЄС, оскільки вклали в цю країну досить значні кошти, вони дуже часто підкреслювали, що стандарти діяльності бізнесу в Україні абсолютно не відповідають тому, що є в Європейському Союзі. І це лише один приклад.

УНІАН: Ще одна обіцянка Єврокомісії полягає в розробці “дорожньої карти” для переходу до безвізового режиму, але, подейкують, що для її отримання також будуть висунуті певні умови, якими вони можуть бути?

М.Т.К.: Мені нічого невідомо про спеціальні умови, однак, можу сказати, що є ряд запитань, однакових для всіх країн, які збираються встановити безвізовий режим з ЄС, і Україна, очевидно, не стане винятком з правил. Особисто я завжди підтримуватиму запровадження безвізового режиму, і вважаю, що чим скоріше українці отримають можливість подорожувати до ЄС без віз, тим краще. При цьому я не боюся великої еміграції, тому що мені здається, що ті, хто міг і мав бажання знайти роботу на Заході – вони її вже знайшли, в тому числі і в Польщі, де досить багато українців працює зараз, і ми дуже поважаємо ту роботу, яку вони роблять в Польщі. Так що, переконаний: ті, хто хотів – вже давно виїхали, тому навряд чи буде якась дуже значна хвиля нової еміграції з України. А ми в парламенті, і я особисто, будемо активно підтримувати запровадження безвізового режиму.

УНІАН: Кілька днів тому Європарламент схвалив резолюцію по Україні, в якій, в тому числі, констатував право України приєднатися до ЄС. Наскільки важливою є така констатація, особливо з урахуванням зростання ролі Європарламенту після набуття чинності Лісабонською угодою?

М.Т.К.: Варто зазначити, що передусім йдеться про політичне значення. Це вже другий документ Європарламенту, в якому констатується можливість майбутнього членства України в ЄС. Першим документом була моя доповідь 4-річної давнини. Думаю, що це має політичне значення, тому що сьогодні, оскільки, як ви правильно зазначили, у парламенту дуже велика роль після набуття чинності Лісабонської угоди, українська дипломатія може посилатися на документи Європарламенту, як на аргумент на користь необхідності просуватися у цьому процесі.

Звичайно, жоден відповідальний політик чи чиновник в Європі не може сказати, що Україна стане членом ЄС дуже швидко. Це – довгострокова перспектива. Але, на моє переконання, найважливіше – відкрити двері, щоб ця перспектива дійсно наближалася. І думаю, Європарламент може відігравати значну роль у прискоренні цього процесу.

УНІАН: Міхал, 23-24 березня ми очікуємо на перше засідання Парламентської Асамблеї ЄвроНЕСТ, яка об’єднає парламентарів країн-членів ЄС та країн “Східного партнерства”. Яких конкретних результатів можна очікувати від такої співпраці?

М.Т.К.: Думаю, це буде дуже гарна платформа для обміну думками та досвідом, особливо, якщо ми братимемо за основу позитивне ставлення ЄС в цілому і європейських депутатів зокрема, до процесу розширення ЄС на Схід. Думаю, така парламентська Асамблея лише допомагатиме цьому процесу. Крім того, в політиці дуже важливі особисті стосунки, які в даному випадку виникнуть між депутатами України та інших країн-учасниць Східного партнерства, а також депутатами країн-членів ЄС. І я, наприклад, завжди прошу моїх українських друзів, щоб вони ніколи не відмовлялися від особистих стосунків з депутатам інших країн. Чому? Ну, знаєте, наприклад, нас, поляків, не потрібно переконувати в тому, що Україна – європейська країна, що їй потрібно допомагати у вступі до ЄС і так далі. Але ж є і інші люди, які таких особистих зв’язків з Україною практично не мають, і такі парламентські зібрання допомагатимуть розширювати перспективу нашим західним друзям.

УНІАН: І, зрештою, запитання з внутрішнього життя Європарламенту. Ви очолюєте досить невелику групу депутатів, якщо порівнювати з парламентськими “монстрами”. Як вдається відстоювати свої інтереси в такій ситуації?

М.Т.К.: Так, ви знаєте, група у нас дійсно не така вже й велика, до її складу входять лише 54 депутати. Але в політиці досить часто мають значення не лише кількість, але й якість, так би мовити політична вага. Так от до складу нашої групи входять досить багато впливових депутатів в своїх країнах і в Європарламенті. Що ж до впливовості нашої групи в цілому, то просто скажу: якби не ми, то Баррозу б не було – він не отримав би портфель Президента Єврокомісії на другий термін, через недостатність голосів у групи “народників”.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

УНІАН в Google News