Юрій Луценко: “Як політик, я прагну, щоб двері ЄС від нелегалів закрилися на східному, а не західному кордоні України”
Юрій Луценко: “Як політик, я прагну, щоб двері ЄС від нелегалів закрилися на східному, а не західному кордоні України”

Юрій Луценко: “Як політик, я прагну, щоб двері ЄС від нелегалів закрилися на східному, а не західному кордоні України”

15:50, 26.06.2009
21 хв.

Ми зараз є свідками того, як Європа починає закриватися... Останнім проявом стали вибори до Європарламенту, куди прийшли представники з радикальним несприйняттям нелегальної міграції...

Масові потоки нелегальних мігрантів вже кілька останніх років не дають спокою європейським чиновникам, адже нелегальна міграція напряму загрожує економічній та соціальній стабільності європейського континенту. За оцінками експертів, країни ЄС вже стали “домівкою” для щонайменше 8 млн. “нелегалів”. І ці цифри зростають щоденно, передусім за рахунок міграції з півдня. Транзитні дороги зі Сходу, які проходять в тому числі через Україну також “головного болю” не зменшують. Для Києва питання мігрантів також набуває актуальності і не в останню чергу тому, що з 1 січня 2010 року набирає чинності угода про реадмісію з Європейським Союзом, яка, зокрема, передбачає екстрадицію в Україну осіб, затриманих в ЄС за нелегальне проживання, і прибуття яких через Україну доведене. Наскільки Україна готова до зростання кількості нелегальних мігрантів, з якими проблемами стикається в процесі підготовки – на ці запитання відповів УНІАН міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, якій 25-26 червня взяв участь у роботі престижного форуму Crans Montana в Брюсселі, в порядку денного якого питання міграції також було одним з основних.

УНІАН: Юріє Віталійовичу, під час свого виступу на форумі ви торкнулися питання надання фінансової допомоги ЄС на будівництво центрів тимчасового утримання нелегальних мігрантів. На сьогодні Єврокомісія виділила на ці цілі 30 млн. євро, з яких лише 20 млн. будуть використані безпосередньо на будівництво центрів. Яка взагалі сума потрібна Україні для належного вирішення проблеми тимчасового утримання “нелегалів”?

Ю.Л.: Хочу розпочати з того, що, як відомо, минулого року Верховна Рада, дуже складно, з перевагою лише в один голос, ратифікувала угоду про реадмісію з ЄС, тобто про відправлення нелегальних мігрантів, затриманих в одній країні, на територію країни, з якої вони прибули. В ході підписання Україна виставляла дві вимоги: спрощене оформлення віз для українських громадян, а також надання фінансової та технічної допомоги для облаштування міграційної системи в Україні. На жаль, як і в багатьох випадках, Україна залишилася сам на сам зі своїми проблемами. І наразі можемо констатувати, що ні спрощеного візового режиму для відчутної кількості громадян, якщо не брати до уваги депутатів, ні відчутної фінансової та технічної допомоги ми не отримали.

Відео дня

Варто зазначити, що Україна, фактично не маючи облаштованої інфраструктури на північно-східному кордоні, має два потужних екс-радянський та нео-європейський кордони на заході, і в цьому “мішку” щороку накопичуються десятки тисяч нелегальних мігрантів, метою яких є не Київ, а Берлін, Париж, Лондон та інші європейські столиці. Тим не менше за останні два роки ми досягли значного прогресу. По-перше, ми побудували власним коштом два перших пункти тимчасового утримання мігрантів, по-друге, ми вже тричі приймали рішення уряду про створення повноцінної міграційної служби, яка має зайнятися всіма питаннями легальної та нелегальної міграції. На жаль, перші дві спроби були заветовані Президентом. Але, сподіваюсь, останнє урядове рішення влаштує його, оскільки воно виконано повністю в редакції, запропонованій Секретаріатом Президента.

Що стосується європейців, вони дійсно заклали в бюджет ЄС 30 млн. євро на допомогу Україні в облаштуванні пунктів тимчасового утримання нелегальних мігрантів. 10 млн. з них піде прикордонникам для налагодження їхніх інфраструктур. На решту 20 млн. щойно представники ЄС провели тендер, визначилися з управляючою компанією, яка буде керувати проектом, а уряд схвалив рішення про передачу МВС 5-ти ділянок, де можна збудувати ці центри. Цих грошей вистачить на 2 центри. І ми не плануємо розмазувати кашу по тарілці, а використаємо ці гроші для побудови двох центрів на Сході України. Очевидно, один з них з’явиться в Харківській області, другий – або в Одеській, або в Дніпропетровський області.

Якщо ж говорити про потреби, то по-перше, треба добудувати другі черги вже діючих центрів в Чернігівській та Волинській областях, обов’язково потрібно побудувати такий центр або в Закарпатті, або на Львівщині... В цілому нам потрібно щонайменше 7-9 таких пунктів для повноцінного функціонування системи. Тому при кожному своєму візиті та зустрічах чи то з європейськими чиновниками, чи то з представниками окремих країн-членів ЄС я постійно підкреслюю: боротьба України з нелегальними мігрантами – це не лише українська проблема. Справа в тому, що Україна – фактично останній бар’єр, якій заважає проникненню нелегальних мігрантів на територію ЄС. Колеги ставляться з розумінням, але фінансовий результат поки дуже слабкий, якщо можна так висловитися.

УНІАН: Але ж до певної міри Україна й сама винна в тому, що суми допомоги настільки не відповідають потребам?

Ю.Л.: Ну... коли ми домовлялися, фігурувала сума в понад 100 млн. євро на облаштування. Інше питання, що Україна не спромоглася дати конкретний детальний план, на що потрібні ці гроші. І тут ми знову підходимо до питання відсутності повноцінної міграційної системи і центрального органу влади з управління міграцією. Адже, подивіться, міграційна служба має займатися чотирма основними видами діяльності: паспортизацією громадян; регулюванням легальних міграційних процесів, тобто визначенням квот на трудових мігрантів, які щороку можуть отримувати дозволи на проживання в Україні і працевлаштування, або здійснення підприємницької діяльності; протидією нелегальній міграції; наданням статусу біженця. Так от МВС на сьогодні займається лише двома функціями: паспортизацією населення і боротьбою з нелегальною міграцією. Але без централізованого підходу, без наявності спеціального органу, якій би займався виключно міграцією, це завдання досить складно реалізувати.

Наведу лише один приклад. Якщо турист приїздить до Російської Федерації, він має зареєструватися протягом трьох днів у відповідних службах. Схожа система працює і в європейських країнах, хіба що термін, в який людина має зареєструватися дещо більший. У нас така реєстрація відбувається на кордоні шляхом заповнення міграційної картки, яка дає право на перебування в Україні протягом 90 днів. При цьому прикордонники не передають інформацію МВС. І як в таких умовах боротися з нелегальною міграцією? Як займатися профілактикою приїзду в Україну відомих нам кримінальних авторитетів з інших країн?

УНІАН: Тобто, на сьогодні, фактично, можна говорити про відсутність належної співпраці між окремими міністерствами та відомствами принаймні в сфері обміну інформацією?

Ю.Л.: Так, саме тому я й говорю про необхідність в перспективі приєднання прикордонної служби до МВС, бо це - виключно внутрішня правоохоронна функція держави. В Радянському Союзі охорона кордонів зводилася до охорони їх від “шпійонів”, тому вона підпорядковувалася КДБ. В усіх європейських країнах – це охорона від контрабанди та нелегальної міграції, а отже – завдання МВС. У нас, в зв’язку з невизначеністю щодо радянської спадщини, прикордонна служба живе сама по собі. І не скеровується жодним міністерством: ні СБУ, ні МВС. Ми і в цьому питанні пішли своїм оригінальним шляхом. Тому, хочу підкреслити, я не прагну перетворення МВС в якогось правоохоронного монстра, просто хочу побудувати ефективно функціонуючу систему. Сьогоднішні міжвідомчі бар’єри заважають ефективному обміну інформацією для виконання єдиної цілі. І виходить, що ґудзики окремо, рукави окремо, а костюмчик не “сидить”.

Ще один позитив від створення міграційної служби, про який я хотів би сказати, полягає в тому, що МВС перестане бути міністерством міліції, яким воно фактично є до останнього часу. Якщо подивитися на всі департаменти і служби всередині МВС, то ми не побачимо жодної цивільної функції, за яку б відповідало міністерство. Але зі створенням міграційної служби ми робимо черговий крок до наближення до європейських стандартів управління в області внутрішніх справ.

УНІАН: У випадку створення такої служби, коли вона розробить відповідний план та прогнози щодо міграційних потоків, чи зможе Україна скористатися такими інструментами, як, скажімо, Східне партнерство для отримання додаткових фінансів на управління міграцією?

Ю.Л.: Я би дещо по-іншому відповів на це питання. Ви були свідками форуму і чули дві тези: країни-донорі міграції наполягали на необхідності легалізації мігрантів, закликаючи до політики відкритих дверей і наголошуючи на цивілізаційному обміні. Європейські країни, і в першу чергу Франція, представник якої є комісаром з питань юстиції, свободи та безпеки, а також Україна висловлювали позицію, яка полягала в тому, що треба вітати легальну міграцію, але радикально припиняти нелегальну міграцію. Ви, очевидно, бачили, як пожвавилися європейські колеги, коли ми доповідали про наступ на нелегальну міграцію, зменшення кількості таких мігрантів, побудову системи закладів для утримання нелегальних мігрантів...

Власне ми зараз є свідками того, як Європа починає закриватися. Якщо говорити глобально, це моя особиста точка зору, першим проявом того, що Європа “наситилася” мігрантами, які заповнили існуючі робочі вакансії, стали результати виборів в Австрії кілька років тому, коли праві радикали потрапили до парламенту. Другим сигналом стала перемога Ніколя Саркозі у Франції, якій декларував достатньо радикальні гасла щодо протидії нелегальній міграції. Останнім проявом стали вибори до Європарламенту, куди прийшло досить багато представників з радикальним несприйняттям нелегальної міграції, які декларували, в тому числі, примусову депортацію  всіх нелегальних мігрантів. І зараз, на моє переконання, стоїть питання, чи двері Європи закриються на нашому західному кордоні, чи на нашому східному. Для мене, як для міністра внутрішніх справ України, як для українського політика і, зрештою, як для громадянина України, дуже важливо зробити так, щоб Європа закрилася на нашому східному кордоні. Інакше, за будь-якого відчутного покращення економічної ситуації, десятки, а можливо і сотні тисяч мігрантів “осядуть” в Україні. А ми до цього не готові ні цивілізаційно, ні фінансово, ні соціально. Так що “Східне партнерство” – добра нагода для України з усіх, в тому числі і з цієї точки зору.

УНІАН: Навіть зараз, коли ситуація не настільки гостра, в Україні вже зростає кількість злочинів на грунті ксенофобії та расизму. Звичайно, можливо, не за статистичними даними, але принаймні на рівні відчуттів...

Ю.Л.: Знаєте, коли я чую критику європейських колег щодо злочинів на расовому грунті, я сприймаю це скептично, бо не їм би казати. У нас ці випадки поодинокі.

УНІАН: Ну у нас і мігрантів менше...

Ю.Л.: Тим не менше, це – неспівставні явища. Минулого року було до десяти випадків вбивств і, можливо, десятки випадків пограбувань та розбоїв щодо іноземців. Від самого свого приходу до міністерства я не збирався приховувати цієї проблеми. Дійсно, відчутно вона загострилася, і тому я, визнавши факт наявності злочинів на расовому грунті, не ховаючи їх за так званими хуліганськими проявами, створив спеціальний підрозділ протидії злочинам на расовому грунті. Завдяки тому, що ми створили бази даних радикально та екстремістські налаштованих молодіжних угруповань, впровадили свою агентуру в це середовище, ми можемо доповісти, що ескалація насильства була припинена. Ми розкрили всі за винятком одного расові вбивства минулого року, і бачимо цього року серйозне зменшення таких проявів через контроль над агресивним середовищем. Тобто, ми контролюємо цю проблему, але, безумовно, вона буде наростати, як, з іншого боку, наростатиме і проблема злочинності з боку іноземців, які прибувають в Україну – це інший бік медалі. І в тому числі через це треба створювати належний контроль іноземців, які приїздять в Україну. Ми – гостинна країна, але це не означає, що ми маємо безконтрольно спостерігати за зростанням кількості, підкреслюю, нелегальних мігрантів.

УНІАН: Звичайно, проблема міграції напряму пов’язана з проблемою інтеграції мігрантів в суспільство...

Ю.Л.: Я розповім вам таку історію, на чому базується моя позиція. Держава Ізраїль – напевно, найбільша мігрантська країна світу

УНІАН: Мабуть, після США.

Ю.Л.: Так, хіба що після США, але я маю на увазі сучасну історію. Так от, репатріація євреїв після Холокосту була неминучою. Тим не менше англійська окупаційна влада чітко доводила квоту, яку могла прийняти фізично на той момент Палестина, яка перебувала під їх адміністративним контролем. І коли кілька кораблів прийшли поза квотою, з вогнепальної зброї були розстріляні ті, хто намагався висадитися на беріг.

Так от, будь-яка країна, з моєї точки зору, має бути прихильною до людей, які шукають кращого життя, але лише до тієї міри, до якої вона сама готова забезпечити умови для такого життя. Це і є легальна міграція. Кожен рік ми встановлюємо квоту на кількість мігрантів. Кожен рік міністерства праці, освіти та інші доводять скільки є вакансій на ринку праці. І, наприклад, мої останні переговори в Кореї зводилися до того, що Корея просила збільшити кількість дозволів на проживання та роботу для етнічних корейців, які давно проживають на території України і дійсно мають роботу. І наш уряд іде на зустріч такому проханню. Це і є інтеграція мігрантів в українське суспільство.

Тут принцип дуже простий: якщо у людини є робота, житло на території України, вона може отримати за певної процедури дозвіл на постійне проживання. На жаль, дуже часто такі документи є фікцією. І тут ми маємо проблему із деякими українськими так званими туристичними компаніями, які запрошують іноземців сюди з метою працевлаштування без жодних гарантій, а відтак, не відповідаючи перед українським законодавством за фактичне сприяння нелегальній міграції. І ми маємо відшуковувати цих нелегальних мігрантів, а потім відправляти їх до країн, з яких вони прибули, як правило з Російської Федерації та країн Азії. Така проблема дуже гостро стоїть в Харкові, Одесі та Києві, куди прибуло багато іноземців, що займаються базарним бізнесом, а багато з них не має ніякого бізнесу, ніякого житла, ніяких засобів для життя, а отже є поживним середовищем для кримінальних проявів: торгівлі наркотиками, торгівлі людьми, вуличної злочинності тощо.

Ці корупційні схеми, в які втягнуті український бізнес і окремі представники правоохоронних структур, зараз активно ламаються в Одесі та Харкові. Можу сказати, що буквально минулого тижня наш департамент з питань громадянства анулював 120 дозволів на проживання громадянам Соціалістичної республіки В’єтнам, які проживають в Харкові, і в ході перевірки, яка ще триває, ми виявили сотні громадян, які живуть за незаконними документами. Це стосується також і Одеси, і Києва, де така робота ще попереду. Такі мігранти, звичайно, будуть депортовані. Я передбачаю, що це викличе скарги консульств відповідних держав, тим не менше, закон є закон. Є квота на легальну міграцію, яку Україна може собі дозволити, і навіть зацікавлена в приїзді таких людей, а є нелегальна міграція, яка дає Україні лише додаткові проблеми.

УНІАН: Ви торкнулися теми торгівлі людьми, яка є дуже серйозною проблемою для України. З одного боку, від Євросоюзу, Ради Європи постійно лунає критика про величезні обсяги цього нелегального бізнесу, з іншого боку – парламент ніяк не може ратифікувати Конвенцію Ради Європи щодо протидії торгівлі людьми. Що заважає ратифікувати цей документ, і чи маєте ви на сьогодні якісь оцінки масштабів цього явища в Україні?

Ю.Л.: Ну, по-перше, хочу одразу сказати, що я не погоджуюся з позицією окремих українських політиків, які завжди в позі учня вислуховують повчання європейських чиновників. Коли останні говорять про торгівлю людьми, не відкидаючи того, що цей ганебний факт має місце і в Україні, і відносно українців, тим не менше, я завжди кажу, що ніхто б людьми не торгував, якби їх не купували, в тому числі в Європі. Тому, це – двостороння дорога, на якій європейці мають викривати тих, хто використовує рабську працю, а ми, звичайно, маємо викорінювати організовані злочинні угруповання, які організували доставку “живого” товару до країн Європи.

Що стосується ратифікації Конвенції, я особисто переконаний в необхідності такого кроку, і, гадаю, лише технічні проблеми заважають парламенту зробити це. Наскільки я розумію, жодних серйозних зауважень до цього документу з української сторони немає.

А щодо оцінок, МВС відчуває, що проблема значно зменшилася. В силу багатьох факторів. По-перше, щорічно ми викриваємо близько сотні груп, які займаються постачанням “живого” товару, і є багато резонансних випадків, починаючи від торгівлі жінками до торгівлі неповнолітніми, що є найбільш ганебним. Останнім часом, ми навіть фіксуємо зменшення кількості таких ліквідованих угруповань, оскільки наявність загрози покарання призводить, очевидно, до зменшення такої діяльності. МВС має представників в консульських відділах сусідніх країн, і ці офіцери зв’язку одноголосно кажуть, що і в Угорщині, і в Польщі, і в Туреччині, і в Росії, і в Ізраїлі ця проблема стала меншою. Звичайно, посприяло цьому і зростання в останні роки добробуту українських громадян. Але говорити про повну перемогу ще зарано.

УНІАН: Повертаючись ще раз до міграційної тематики, не можна не сказати, що в Україні вона має два спекти: є мігранти, які приїздять до нас чи через нас до ЄС, але є й українці, які їдуть на заробітки до Європи. Нещодавно ЄС запропонував концепцію так званої “циркулярної” міграції, тобто такої, коли людина приїздить на сезонні роботи, а потім повертається додому. Перші два пілотних центри в рамках програми відкриті в Молдові та на островах Зеленого мису. На вашу думку, чи варто було б Україні приєднатися до цього проекту ЄС?

Ю.Л.: На 100% так. До речі, я у своєму виступі на форумі якраз закликав європейців намагатися виробити позитивне ставлення до наших мігрантів. Адже єдність цивілізаційна, часто релігійна, висока освіченість нашої робочої сили, як на мене, дає підстави до дещо інших підходів до наших громадян за кордоном. При тому ж, більшість з них дійсно приїздить лише на сезонні роботи.

І тут я знову маю повернутися до питання створення міграційної служби. З появою такого органу влади ми матимемо набагато більше можливостей врегулювати проблемні питання українців за кордоном, ніж зараз. Наведу простий приклад. МВС Росії пропонує видавати дозволи на працевлаштування прямо на території України в наших офісах. При чому ціна такого дозволу буде набагато меншою, ніж в самій Росії. Впевнений, що аналогічних угод ми зможемо досягнути свого часу і з Португалією, і з Іспанією, і з Німеччино, і з іншими країнами, де масово потребують українських робочих рук постійно чи сезонно. Але для цього потрібен урядовий орган, якій буде цим займатися.

УНІАН: Ще один аспект відносин з ЄС, якій певною мірою відноситься до сфери відповідальності МВС, принаймні в області безпеки документів, - питання лібералізації візового режиму...

Ю.Л.: Так, і я, як український політик, постійно натякаю європейцям, що їхні обіцянки спростити візовий режим варто було б вже й реалізувати. А що стосується безпеки документів, то, по-перше, за словами самих європейських чиновників, у них практично не має претензій до українського закордонного паспорту, хоча ЄС, як ви знаєте, не так давно схвалив рішення про біометрію. Ми зі свого боку повністю готові до запровадження біометричних паспортів, але тільки після відповідного рішення парламенту Без рішення парламенту такі дії будуть незаконними і політично невмотивованими.

УНІАН: Ну і мабуть останнє запитання. Ми вже досить давно ведемо переговори з Європолом, і ця проблема здається навіть дещо перезрілою. Варто згадати хоча б випадок, коли Європол повідомив про викриття мережі виробників дитячої порнографії, яку продукували в тому числі в Україні, але наші правоохоронці так і не змогли отримати ніякої інформації, в першу чергу, через відсутність угод про співпрацю. На якому етапі перебувають переговори сьогодні?

Ю.Л.: Якщо говорити про цей конкретний випадок, то, мушу сказати, що ми дійсно не знаємо, про що заявляли люди з Європолу, бо дійсно не маємо з ними офіційних стосунків. Але минулого року ми провели операцію, яка була в контексті аналогічних дій наших європейських колег. Ми викрили найпотужніший сегмент українського Інтернету – infostore.org, куди щоденно 3 млн. користувачів заходили на порнографічні сторінки, в тому числі он-лайн, в тому числі сторінки, які підпадають під дії кримінального кодексу в частині сексуальної експлуатації, в тому числі неповнолітніх. Аналогічні дії вчинили, як пишуть ЗМІ, наші колеги з Франції та Німеччини.

Звичайно, нам потрібно координувати свої зусилля з європейцями не лише в питаннях наведення ладу в Інтернеті. Європол є спеціалізованим на європейських проблемах механізмом, до якого нам конче потрібно приєднатися. І таку мету ми поставили ще 2005 року. Зараз, на щастя, ми маємо всі підстави стверджувати, що восени ми вступимо до цієї організації. Ми пройшли всі бюрократичні “рогатки”, як тут, так і вдома з рідним Мінфіном і іншими відомствами. Сподіваюся, що однією з подій самміту Україна-ЄС, стане підписання такої угоди, і це дасть нові можливості для співпраці з колегами з європейських поліцейських та інших правоохоронних структур.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся