Микола Азаров: “Неправомірно пов`язувати європейську інтеграцію України з одним судовим процесом”

Асоціація України з ЄС - це велика мета, адаптація українського правосуддя до європейських стандартів - це важлива складова загального процесу. І реалізована вона буде тим краще, чим більш високих рівнів взаємодії і співпраці ми досягнемо.

24 червня у Люксембургу відбудеться засідання Ради співробітництва Україна-ЄС. Такі засідання проводяться традиційно один раз на рік, однак нинішнє, очевидно, має спеціальне значення, бо, як кажуть європейські дипломати – це стане останньою нагодою поспілкуватися з найвищим керівництвом України напередодні Вільнюського саміту «Східного партнерства». Від саміту і в Брюсселі, і в Києві очікують підписання угоди про асоціацію. Однак для цього Україна має виконати низку умов. Про те, як відбувається робота в цьому напрямі, а також про найбільші проблемні питання у відносинах з ЄС та можливі шляхи їх вирішення розповів в ексклюзивному інтерв’ю «УНІАН - Новини ЄС» за кілька годин до початку засідання Ради співробітництва прем’єр-міністр України Микола Азаров.

В останні півтора-два роки відносини України з Євросоюзом нагадують своєрідну гойдалку. З одного боку, є певний прогрес у низці реформ, що здійснюються Києвом, з іншого - залишаються невирішеними ключові проблеми, які викликали свого часу охолодження між Києвом і Брюсселем. Зараз, напередодні запланованого на листопад саміту «Східного партнерства», ситуація, здається, поліпшується, і, очевидно, і проведений саміт Україна-ЄС, і засідання Ради співробітництва тому підтвердження. Які питання ви плануєте обговорити на засіданні в Люксембургу?

У Люксембургу ми маємо намір обговорити стан виконання домовленостей, досягнутих під час саміту Україна-ЄС у лютому нинішнього року в контексті підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС під час саміту «Східного партнерства» 28-29 листопада 2013 року у Вільнюсі. Нагадаю, що за результатами Брюссельського саміту, який відбувся 25 лютого, керівники ЄС і Президент України Віктор Янукович у спільній заяві підтвердили перспективу підписання Угоди про асоціацію та всеосяжну зону вільної торгівлі між ЄС і Україною, а також наголосили на важливости поліпшення бізнес-клімату в Україні, щоб угода про вільну торгівлю могла запрацювати одразу ж після її підписання.

Сторони також затвердили спільну доповідь щодо виконання умов Меморандуму про взаєморозуміння в галузі енергетики, в якій підтвердили, що Україна є надійним партнером Європи, який готовий забезпечувати надійний транзит газу до Європи. У доповіді також наголошується на важливості української ГТС для забезпечення транзиту газу.

На даний момент Верховна Рада України ухвалила 20 необхідних інтеграційних законів. Робота в цьому напрямі триває, про що свідчить підписаний нещодавно главою держави закон про посилення боротьби з корупцією.

У грудні минулого року Рада закордонних справ ЄС схвалила висновки щодо України, чітко визначивши три сфери, в яких від нашої країни очікують видимого прогресу. Одна з цих сфер - зміна виборчого законодавства. Певну роботу вже було проведено, підготовлено проект закону, але, якщо вірити останнім висновкам Венеціанської комісії, далеко не всі проблеми в ньому враховано. Чи вважаєте ви, що Київ має дослухатися до висновків Венеціанської комісії? Яким чином це може статися?

Природно, те що ми робимо, ми робимо в партнерстві з ЄС. У березні нинішнього року Уряд затвердив план заходів з удосконалення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проведення виборів». На основі висновків і рекомендацій місії Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ та інших міжнародних місій, я доручив міністерствам підготувати відповідні пропозиції, які було враховано.

Буде враховано й пропозиції Європейської комісії за демократію через право, яка, до речі, відзначила значний прогрес України на шляху вдосконалення законодавства про вибори. Рекомендовані зміни, які не суперечать Конституції України, найближчим часом буде імплементовано в новий законопроект про вибори і негайно направлено для вивчення до Венеціанської комісії.

Але потрібно розуміти, що ряд положень нашого законодавства про вибори, які викликають питання Комісії й ОБСЄ/БДІПЛ - наприклад, обов'язкове для балотування кандидата п'ятирічне проживання на території України, - виходять з норм Конституції України. Що, до речі, розуміють і в Венеціанській комісії. Такі зміни неможливо внести негайно, вони пов'язані з конституційним процесом, який у нас також не стоїть на місці.

Україні неодноразово радили схвалити цілісний виборчий кодекс. Такий кодекс навіть був напрацьований, схвалений Венеціанською комісією і всіма політичними силами, однак в останній момент від його схвалення відмовилися. Чи вважаєте ви, що є сенс повернутися до цього документа? Чи створити новий?

Ми дуже уважно дослухаємося до порад, але діємо відповідно до національних інтересів і демократичної практики.

По-перше, єдиний виборчий кодекс у Європі є лише в Болгарії, Македонії і Бельгії. Інші, які рекомендують його Україні, у себе такий кодекс поки що не ввели.

По-друге, від прийняття виборчого кодексу у нас не відмовлялися; його проект від 2010 року двічі подавався на розгляд народних депутатів і двічі не отримував потрібної кількості голосів. Що не означає, що ми не повернемося до нього пізніше - коли вдосконалимо вищезгаданий закон про вибори, коли завершимо реформу місцевого самоврядування тощо. І вже, виходячи з проведених реформ, буде видно, що краще: повернутися до старого проекту чи розробити новий.

Ще одна умова ЄС – розв’язання проблеми вибіркового правосуддя, зокрема й щодо справи Юлії Тимошенко. У зв'язку з цим не можна не згадати, що саме Ви спільно з Президентом Європарламенту Мартіном Шульцем дали поштовх роботі місії Кваснєвського-Кокса, завдання якої якраз і полягає в пошуку рішень. Місія продовжує свою роботу. Як би ви оцінили її діяльність, і які результати хотіли б побачити в подальшому?

По-перше, в Україні немає вибіркового правосуддя, немає політично мотивованих вироків. Дедалі більше європейських політиків переконуються в цьому. Достатньо лише неупереджено вивчити юридичні факти, а не повторювати медійні міфи.

Пет Кокс і Олександр Квасьнєвський стали спостерігачами від Європейського парламенту і почали роботу в Україні трохи більше року тому - 11 червня 2012 року. Український уряд гарантував їм сприяння у виконанні моніторингової місії і обіцяє робити це надалі.

Я дуже високо оцінюю особисту конструктивну позицію президента Європейського парламенту Мартіна Шульца, з яким ми разом домовилися про створення цієї місії в травні минулого року. Вона дійсно стала цінним і ефективним інструментом зміцнення довіри між Україною і ЄС в один з найскладніших періодів наших взаємин. Місія показала важливу і конструктивну роль Європарламенту у розвитку відносин між Україною і ЄС.

Я завжди щиро радий особисто вітати президентів Олександра Квасьнєвського і Пета Кокса в Україні. Як у рамках цієї місії, так і, сподіваюся, на нових рівнях українсько-європейського інтеграційного діалогу.

Після рішення Європейського суду з прав людини від 30 квітня нинішнього року, в якому попереднє затримання Тимошенко у квітні-жовтні 2011 року було визнано свавіллям, у Європі багато говорили про необхідність звільнення екс-прем'єра, бодай на умовах помилування, як це сталося, наприклад, з Юрієм Луценком. Яка ваша позиція з цього питання? Чи вважаєте ви, що Тимошенко слід звільнити хоча б з гуманітарних причин? І чи не побоюєтеся ви того, що її перебування у в'язниці може відтермінувати підписання угоди про асоціацію?

Питання про звільнення екс-прем'єра, насамперед, це питання не до мене, а до судової системи. Треба, нарешті, усвідомити, що в Україні, як і в будь-якій країні Євросоюзу, втручання у справи суду неприпустиме. Але, звісно ж, як прем'єр-міністр, який бере участь у переговорному процесі з ЄС і який стикається з викликаними «справою Тимошенко» перешкодами на інтеграційному шляху, просто як громадянин, зрештою, я бажаю якнайшвидшого вирішення цієї колізії.

Разом з тим, я вважаю неправомірним пов'язувати європейську інтеграцію найбільшої європейської країни з окремо взятим судовим процесом. Асоціація України з ЄС - це велика мета, адаптація українського правосуддя до європейських стандартів - це важлива складова загального процесу. І реалізована вона буде тим краще, чим вищих рівнів взаємодії і співпраці ми досягнемо.

Не секрет, що деякі економічні кроки українського уряду викликають критику з боку ЄС. Один з таких кроків - запровадження мита на імпортні автомобілі. Наскільки відомо, Україна вже погодилася на консультації з цього питання з ЄС, заявивши про готовність переглянути мита. Коли такі консультації можуть початися, і на які поступки готовий піти Київ у цьому питанні? Чи є в уряду зустрічні пропозиції до європейських колег?

Ми дуже відповідально поставилися до цього вимушеного рішення, і воно не буде діяти ні на один день довше, ніж це викликано такими обставинами, які визнаються поважними всіма країнами, які беруть участь у Світовій організації торгівлі (СОТ). Україна не порушила жодних правил і Статуту СОТ, підвищивши збори при ввезенні до країни імпортних автомобілів. Ми надали Єврокомісії всі необхідні пояснення.

Україна має право на тимчасові заходи для захисту свого ринку, тим більше в умовах серйозного негативного сальдо в зовнішньоторговельному балансі. Природно, що якщо введення таких заходів призводить до потенційних втрат наших партнерів, вони мають право вимагати обговорити проблему, що виникла. І Україна готова до такого обговорення, якщо на цьому наполягатиме Євросоюз.

Але, наголошую, пропозиція обговорити питання мит з боку ЄС не позиціонується як проблема на шляху до підписання угоди про зону вільної торгівлі. І якщо Туреччина, наприклад, як заходи у відповідь оголосила про підвищення мит на наші волоські горіхи, то Євросоюз не каже про запровадження проти України будь-яких торгівельних санкцій.

Ще одне питання, яке постійно критикується Єврокомісією, - це звернення Києва до СОТ з проханням про перегляд потенційного рівня мит на 371 товарну позицію. ЄС, хоч і не каже про це вголос, проте побоюється прецеденту, який таке звернення може створити, зруйнувавши баланс світової торгівлі. Яка на сьогодні позиція уряду? Чи вважаєте ви за необхідне продовжувати наполягати на перегляді мит, чи бачите можливість відмови від цієї ідеї?

Хочу наголосити, що Україна діє законно і прозоро, веде добросовісні переговори, а не робить якісь односторонні кроки. Як відомо, у квітні Президент України Віктор Янукович підписав Указ про створення Державної комісії з питань співпраці із СОТ. Позиція України щодо перегляду ставок імпортних мит незмінна. Єдине, перегляд позицій відбудеться не в загальному пакеті, а сегментовано - за галузями, де кожна група товарів обговорюватиметься окремо із зацікавленими в них країнами.

Наше звернення навіть теоретично не може зруйнувати баланс світової торгівлі, яка знає випадки перегляду не те що кількох сотень тарифних ліній, а навіть цілих тарифних розкладів. Те, що робить Україна - це не прецедент, у чому нас намагаються переконати, а рутинне застосування норм СОТ для здійснення своєї національної торговельної політики.

Баланс світової торгівлі може зруйнувати якраз введення вето на зміни.

Одне з найчутливіших питань для громадян - візовий режим. Україна отримала План дій з лібералізації візового режиму ще наприкінці 2011 року, проте поки що так і не змогла завершити виконання навіть першої фази - прийняття необхідного законодавства. Фактично на сьогодні єдиний проблемний документ - закон про заборону дискримінації, однак він, здається, не підтримується частиною представників Партії регіонів у парламенті. Яким ви бачите майбутнє цього закону? Наскільки ймовірно переконати ваших соратників по партії в необхідності його схвалення? І коли, на Вашу думку, було б можливим добитися переходу хоча б до другої фази виконання плану, не кажучи вже про безпосередньо безвізовий режим?

Спершу про «чутливе питання». Україна в односторонньому порядку запровадила безвізовий режим для громадян ЄС ще в 2005 році. Залишимо на совісті ініціаторів такого кроку, що вони навіть не зробили реальних спроб відстояти адекватні можливості для громадян України. Інтереси українських громадян ми почали енергійно відстоювати лише з 2010 року, коли на саміті Україна-ЄС 22 листопада був схвалений план дій щодо скасування короткострокових віз до Євросоюзу для громадян України.

23 липня 2012 року Україна і ЄС розширили договір про спрощення візового режиму. 22 березня 2013 року Верховна Рада ратифікувала угоду з Євросоюзом про внесення змін до угоди про спрощення оформлення віз. 18 квітня 2013 року Європарламент ратифікував угоду про спрощення візового режиму з Україною.

З 1 липня поточного року очікується набуття чинності Угоди про спрощення оформлення віз як важливого кроку до досягнення кінцевої мети - безвізового режиму для громадян України.

Тепер про заборону дискримінації. Я говорив і знову повторюю, що в Україні не буде ухвалено жодних законодавчих актів, які б утискали права будь-якої частини громадян. У наших чинних законах і правовій практиці немає дискримінації.

Однак більшість депутатів парламенту - аж ніяк не правляча партія - сьогодні не готові зробити наступний крок і підтримати запропонований Урядом законопроект №2342 - «Про внесення змін до законодавчих актів щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Але не лише депутати, суспільство - також. А депутати думають про своїх виборців. Тому ми і зіткнулися з парадоксом, коли люди, які декларують прихильність європейським цінностям і чекають на запровадження безвізового режиму, не сприймають законопроект, який є умовою введення такого режиму. Вони пікетували Верховну Раду. І тут потрібно переконувати не соратників по партії, а й наших опонентів, і головне - суспільство.

Записав Сергій Воропаєв.

УНІАН в Google News