Міністр закордонних справ Польщі: У справі енергетики та газу ЄС повинен бути солідарним

В Євросоюзі та НАТО є країни, які мають інші погляди стосовно Росії, ніж ми. Як правильно зауважив президент, простіше би велось політику ЄС, якби вона складалась з 27 Польщ.

Під час російсько-української газової кризи, яка зачепила країни Центральної та Східної Європи, залишивши частину з них без газу, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський дав інтерв`ю польському виданню Gazeta Wyborcza, в якому висловив свої погляди на нинішню кризу.

G.W.: Як можна вирішити газову суперечку між Росією та Україною? Чи Європа на достатньому рівні бере участь в цій справі?

Р.С.: Європа вже втягнулась в цю суперечку, оскільки вона зачепила країни, які входять в ЄС. Зрештою, ми теж не можемо бути байдужими до ситуації в Україні. Крім цього ставкою в суперечці є репутація обох країн – Росії, як виробника, а України як транзитної держави. Уряд провів зустріч групи експертів до справ енергетичної безпеки з керівниками фірм, які беруть участь в цій торгівлі газом.

Ця справа має багато аспектів: історичний,бізнесовий, юридичний, геополітичний, а також – як на мене – емоційний. Радянський союз ділив функції між республіками, які входили в його склад: Росія виробляла, а Україна зберігала газ. Сьогодні обидві країни не  застосовують ринкових цін для внутрішніх спожичачів.Тому в цій суперечці мова йде про утримання пільгових цін для своїх споживачів.

Я розмовляв 7 січня з важливими гравцями в цьому конфлікті, віце-прем’єром Григорієм Немирею та міністрами заскордонних справ РФ та Німеччини Лавровим та Штайнмайєром. Для України ключове значення має темп переходу на ринкові ціни та перехід на безпосередні контракти між головними національними компаніями обидвох країн.У свою чергу Росія цими днями перейшла на ринкові ціни з країнами Центральної Азії. Оптимізмом надихає те, що обидва партнери декларують бажання реалізації міжурядового меморандуму підписанного в жовтні. Обидві сторони також погоджуються на контроль поставок газу представниками ЄС.

G.W.: Але ви, мабуть, не сумніваєтесь, що це політичний конфлікт?

Р.С.: Уряд вважає, що ситуація вчерговий раз доводить правильність польських аргументів про необхідність енергетичної солідарності. Чергові польські уряди говорять про це упродовж кількох років.

G.W.: Чи буде тепер можлива серйозніша європейська розмова про газ та енергетику?

Р.С.: Є тенденція до розмов про це на найвищому геостратегічному рівні. А конкретні рішення найчастіше приймаються на рівні торговельних відносин. Маємо суперечливу інформацію про фактичну кількість газу в сховищах та обсягах транзиту. Шкода, що після останньої кризи не були замонтовані лічильники газу на російсько-українському кордоні та кордоні України з державами ЄС, як пропонували європейці. Думаю, мудрим рішенням було б перейти на таку систему оплати газу, яку використовують партнери РФ в ЄС, такі як Польща і Німеччина, яка базується на алгоритмах, котрі пов’язують ціну газу з ринковою ціною нафти.

G.W.: Але чи ця ситуація не повинна схилити Польщу до того, аби загострити свою позицію до Росії, як закликає президент Качинський?

Р.С.: Я благав, аби не використовувати в нашому дискурсі спрощених термінів «твердість», «м’якість», «прорив» та «виразність». Політика повинна бути ефективна.  В Євросоюзі та НАТО є країни, які мають інші погляди стосовно Росії, ніж ми. Як правильно зауважив президент, простіше би велось політику ЄС, якби вона складалась з 27 Польщ. Але не складається. Росія використовує козирі, які має. Твердість – це прекрасна річ, але ще важливішим є чітке визначення власних інтересів та межі можливих поступок другої сторони. Треба знати, чого хочеться і що можна отримати.

Уряд Дональда Туска вдалось добитись від Росії того, що було постулатом попереднього уряду PiS. До мандату на проведення переговорів стосовно нової угоди ЄС-РФ вписано, що вона має включати Енергетичну карту та так званий Транзитний протокол, які Росія не підписувала. Європейська комісія отримала інструкцію, що повинна вести переговори так, аби в енергетичних справах створити більшу взаємність та рівноправність з Росією. І це не є пуста обіцянка. Ми утримуємо контроль над цим процесом. Результат цих розмов буде схвалений Європейською радою одноголосно, а договір буде ратифікований усіма країнами ЄС. Блокування переговорів з Росією означало би позбавлення себе права визначати з нею стосунки. Гучне артикулювання власного негативного ставлення до Росії може сприяти емоційному задоволенню, але політично – це контрпродуктивно. Не можна вести політики за схемами публіцистики не на основі раціональних аргументів, а на бажаннях.

G.W.: Чи в контексті цієї кризи Україна віддаляється від Європи? Чи ваш візит в Києві 16 січня має стати місією порятунку?

Р.С.: Ми підтримуємо європейські прагнення України, але вона прогавила кілька добрих можливостей інституціонального зближення з Європою. Ще як міністр оборони брав участь в зустрічі Ради НАТО-Україна, на якій українці могли отримати план стосовно членства в альянсі, якби на той момент був сформований уряд – а він формувався кілька місяців. В договорі про асоціацію ЄС з Україною була можливість записати так звану європейську перспективу, що вважається за квазі-обіцянку майбутнього членства. Але Україна не знайшла достатньо енергії та аргументів, аби переконати кількох менших, скептично налаштованих держав ЄС.

G.W.: А в справі газу?

Р.С.: Ми надіємось, що сторони повернуться до переговорів і будуть підписані нові контракти. Мої розмови зі сторонами свідчать, що різниці між ними є меншими, ніж складається враження на основі повідомлень мас-медіа.

G.W.: Президент Качинський зустрінеться в Віслі з Віктором Ющенко за 2 дні перед вашим візитом до Києва? Чи ви бачите тут певне протиріччя, втручання в справи уряду?

Р.С.: Польща повинна підтримувати контакти з Україною на всіх щеблях влади. Президент відіграє важливу роль в представленню урядової політики стосовно України. Ми підготуємо йому необхідну інформацію та пропозиції, які могли б стати частиною вирішення конфлікту. Буду його особисто підтримувати під час цієї зустрічі.

G.W.: Чи нинішня криза збільшує шанси на будівництво Північного газпроповоду?

Р.С.: Більш переконливим став наш постулат, що треба диверсифікувати не тільки маршрути, але й джерела газу. Повертається тема газопроводу Nabucco (з Цетральної Азії та району Каспійського моря, оминаючи Росію, на Балкани). Я також нагадав своїм співрозмовникам про нашу пропозицію будівництва другої нитки ямальського газпроводу. Це найдешевший для промисловості та споживачів спосіб поєднання виробника з клієнтом.

Роман Кисіль за матеріалами Gazeta Wyborcza

УНІАН в Google News